Діти не завжди говорять про стрес словами. Часто він проявляється через плач, агресію, збудження, пригнічення, відмову йти до школи чи садка або зміни в поведінці. Дитяча психологиня Олена Тесленко пояснює, на що звернути увагу батькам і як підтримати дитину.
Авторка: Олена Тесленко, Дитяча психологиня психологічного центру «Світло Душі»
Діти не завжди можуть прямо сказати: “мені страшно”, “я в напрузі”, “мені важко” або “я не справляюся”. Часто стрес у дитини проявляється не словами, а поведінкою, тілесними реакціями, змінами в настрої, сні, апетиті або спілкуванні.
Батькам важливо не поспішати сварити дитину за “капризи” чи “погану поведінку”, а уважно подивитися: можливо, за цими реакціями стоїть сильна напруга, страх, втома або пережитий стрес.
Стрес або психологічна травматизація у дітей може проявлятися по-різному. Варто звернути увагу, якщо дитина часто плаче більше, ніж зазвичай; виглядає пригніченою або, навпаки, надмірно збудженою; частіше проявляє агресію; лається або лізе в бійку; відмовляється йти до школи чи садка.
Також дитина може ставати більш тривожною, різко змінювати поведінку, сильніше чіплятися за дорослих, гірше засинати, боятися залишатися сама, втрачати інтерес до звичних занять або частіше реагувати сльозами, роздратуванням чи протестом.
Такі прояви не означають, що з дитиною “щось не так”. Це може бути способом, у який дитяча психіка показує: їй зараз складно, і вона потребує більше безпеки, тепла та підтримки.
Найперше, що може допомогти дитині, — це тепла й спокійна атмосфера вдома. Дуже важливий власний приклад дорослих. Діти часто орієнтуються не тільки на слова, а й на тон, реакції, поведінку, напругу або спокій батьків.
У період стресу дитині особливо потрібні передбачуваність, стабільність, спокійний тон, тілесний контакт, якщо дитині це комфортно, обійми, спільні ігри, читання на ніч, звичні ритуали перед сном, час на адаптацію і відчуття, що її не сварять за страх чи емоції.
На певний час варто зберегти “дитячі” ритуали, навіть якщо дитина вже ніби виросла з них. Обійми, казка перед сном, спільна гра або маленький вечірній ритуал можуть давати відчуття опори.
Дітям часто допомагають прості, тілесні й творчі активності: гра з водою, басейн, малювання, ліплення, спільні ігри, прогулянки, відпочинок на природі, маленькі приємні події, театр, кафе або інша радість, якщо це доречно для дитини.
Важливо не перевантажувати дитину активностями. Іноді їй потрібна не нова подія, а спокій, присутність дорослого і відчуття, що її не підганяють.
У період стресу не варто примушувати дитину швидко “зібратися”, “стати сміливою” або поводитися так, ніби нічого не сталося.
Краще не змушувати дитину бути кращою за інших, відповідати очікуванням дорослих, спати в темній кімнаті, якщо їй страшно, їсти, коли вона не хоче, різко відмовлятися від важливої для неї іграшки або робити те, до чого вона ще емоційно не готова.
Також не варто порівнювати дитину з іншими дітьми й ставити когось їй за приклад. Фрази на кшталт “подивись, інші не бояться” або “будь сміливішою” часто не допомагають, а тільки підсилюють сором і напругу.
Іноді батьки несвідомо очікують, що дитина втілить те, що не вдалося їм самим: стане актором, спортсменом, відмінником, балериною, лідером або “ідеальною дитиною”.
Але в період стресу дитині особливо важливо відчувати, що її люблять не за досягнення, а просто тому, що вона є.
Підтримка — це не тиск і не вимога бути “зручною”. Підтримка — це коли дорослий допомагає дитині витримати емоції, поступово повернути відчуття безпеки й не залишатися наодинці зі страхом.
Якщо дитина демонструє ознаки тривалого стресу або емоційних труднощів, варто звернутися до фахівця. Особливо якщо зміни в поведінці тривають довго, дитина часто плаче або зривається, відмовляється від школи чи садка, стає дуже тривожною, проявляє агресію, погано спить, часто говорить, що боїться, уникає звичних ситуацій або батькам складно зрозуміти, як правильно її підтримати.
Дитячий психолог може допомогти батькам краще зрозуміти стан дитини, її реакції, потреби та підібрати м’який формат підтримки.
Якщо ви хочете обговорити стан дитини з фахівцем, можна переглянути сторінку послуги, локальну сторінку дитячого психолога або перейти до контактів центру.
У психологічному центрі «Світло Душі» можна звернутися до дитячого психолога онлайн або в Івано-Франківську.
Фахівець допоможе батькам краще зорієнтуватися, що може відбуватися з дитиною, як підтримати її вдома і коли потрібна глибша психологічна робота.
Якщо вам потрібен дитячий психолог в Івано-Франківську, можна переглянути окрему локальну сторінку. Авторка матеріалу — Олена Тесленко, дитяча психологиня центру.
Стаття має інформаційний характер і не є діагностикою чи заміною консультації дитячого психолога, психотерапевта або лікаря.
Стрес у дитини може проявлятися через плач, збудження, пригнічення, агресію, відмову йти до школи чи садка, страхи, зміни сну, апетиту або поведінки. Якщо такі зміни тривають або посилюються, варто уважніше поставитися до стану дитини.
Так, іноді дитина не може пояснити словами, що їй страшно або важко, і напруга проявляється через агресію, сварки, бійки або різкі емоційні реакції. Важливо не тільки зупиняти поведінку, а й шукати, що може стояти за нею.
Не варто соромити дитину, порівнювати її з іншими, змушувати “бути сміливою”, ігнорувати страх або примушувати до ситуацій, до яких вона ще не готова. Краще створити спокійну атмосферу, підтримати дитину і поступово допомагати їй відновлювати відчуття безпеки.
До дитячого психолога варто звернутися, якщо зміни в поведінці тривають довго, дитина часто плаче, стає агресивною, тривожною, відмовляється від школи чи садка, погано спить або батькам складно самостійно зрозуміти, як її підтримати.
Так, консультація може проходити онлайн, особливо якщо йдеться про розмову з батьками, первинне уточнення запиту або рекомендації щодо підтримки дитини. Формат роботи з дитиною або підлітком обирається індивідуально.
У центрі «Світло Душі» можна звернутися до дитячого психолога онлайн або в Івано-Франківську. Фахівець допоможе батькам краще зорієнтуватися, що може відбуватися з дитиною і як підтримати її вдома.
Активна, емоційна, запальна або дуже рухлива дитина — це ще не завжди РДУГ. Пояснюємо, як відрізнити прояви РДУГ від просто активного темпераменту і коли варто звернутися до фахівця.
Читати статтю→
Дитина не завжди може прямо сказати, що їй важко. Часто її тривога, страх, напруга або перевантаження проявляються через поведінку: істерики, агресію, замкнутість, проблеми зі сном, навчанням, адаптацією або тілесні скарги. Дитячий психолог допомагає зрозуміти, що стоїть за поведінкою дитини і як її підтримати.
Читати статтю→
Тривога не завжди виглядає як панічна атака. Часто вона стає фоном життя: постійною напругою, контролем, очікуванням поганого, складністю розслабитися і довіряти собі. У статті пояснюємо, як працює тривожний стан, чому його не варто знецінювати і як можуть допомагати КПТ, EMDR, VR-терапія та аудіопрактики.
Читати статтю→